Кам'янець-Подільська Єпархія

Меню
  • Єпархія
    • Єпархіальний архієрей
      • Привітання та звернення Інтерв’ю
      • Послання
      • Проповіді
    • Єпархіальна рада
    • Єпархіальні відділи
      • Відділ у справах сім’ї та молоді
      • Відділ взаємозв’язків з військовими
      • Місіонерський відділ
      • Приймальня
    • Персоналії
      • Секретар
      • Благочинні
      • Священно-служителі
    • Кафедральный собор
  • Новини
    • Загально-церковні новини
    • Новини єпархії
    • Новини УПЦ
  • Документи
    • Статут
    • Накази
    • Нагороди
    • Зразок прохання
    • Загально-єпархіальні рішення
  • Конференції
  • Відео
    • Відео Богослужінь
  • Аудіо
    • Записи святкових богослужінь
    • Лекції школи для дорослих
    • Піснеспіви дитяч. хору
    • Проповіді владики
    • Проповіді священиків на акафісті
  • Анонси
    • Архіпастирські візити
    • Концерти
    • Оголошення
    • Освячення храму (каплиці)
    • Богослужіння
    • Хресний хід
  • “Контекст”
  • “Православный взглядъ”
Конференції

КОНФЕРЕНЦІЯ 2010. ПРОБЛЕМИ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ У ДЗЕРКАЛІ СУЧАСНОСТІ

Адміністратор 16.10.2018

ФЕОДОР, МИТРОПОЛИТ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ І ГОРОДОЦЬКИЙ.

ВСТУПНЕ СЛОВО

 

Шановні учасники і гості конференції, шановні педагоги!

З духовною різдвяною радістю вітаю всіх вас – людей, які присвятили своє життя школі і великому покликанню вчителя.

Вже втретє відкриваються наші Різдвяні читання – своєрідні релігійно-громадські форуми, на яких ми намагаємось висвітлити проблеми суспільно-духовного порядку і знайти шляхи до їх розрішення. Програмним завданням сьогоднішнього зібрання є обговорення процесу духовно-морального виховання дітей у системі загальноосвітньої школи.

Впродовж значного періоду офіційного богоборства відбувалось руйнування історично-традиційних для нашого українського народу духовних і моральних цінностей та ідеалів. Наслідком стало те, що в сучасному суспільно-освітньому стереотипі із духовності виділяється власне релігійна складова і віддається на опрацювання Церкві, а школі залишається формально-виховна робота в діапазоні від правил пристойності до етично-моральних нормативів. Введення «Основ християнської етики» перетворюється в пізнавально-енциклопедичну дисципліну з елементами досить сумнівних елементів, таких як язичництво, реріхіанство, вальдорфська педагогіка, валеологія.

Значну шкоду духовно-моральному вихованню дітей завдає і наростаюча в останні роки тенденція професійно-профільної спрямованості шкіл. Середня школа поволі перестає бути школою загальноосвітньою. Вивчення широкого спектру наукі формування світогляду замінюється поглибленням інформації в окремих областях знань, практикується створення профільних класів. Освіта орієнтує молодих людей на кар’єрний ріст, яким замінюється формування і ріст особистості. Про небезпеку таких деформацій освіти ще у ХІХ ст. попереджав великий педагог К. Ушинський: «Розвиток голови і домінуюче безсилля характеру, можливість все розуміти та про все мріяти і абсолютна нездатність що-небудь робити – ось плоди такої освіти».Їх результат, мабуть, найвлучніше виражений Некрасовим: “Суждены вам благие порывы, но свершить ничего не дано”.

Все це спричиняє одностороннє формування особистості, наслідком якого є те, що у молодих людей досить рано формується моральний релятивізм, тобто категорії добра і зла являються настільки змішаними, що вибір істини стає просто недоцільним. Людина опиняється в стані духовної спустошеності на дні прірви вседозволеної аморальності – ось це і є катастрофічний діагноз бездуховної сучасності.

Подолати цей стан можна не окремішньо-церковним впливом, а загально-освітньою системою духовного виховання, до участі в якій я закликаю сьогодні всіх вас. Що мається на увазі?

Насамперед необхідне однозначне визначення і розкриття терміну «духовність» – від його трактування залежить зміст виховання. Духовність – це зв’язок людини з Абсолютним Духом – Богом, в результаті якого людина отримує від Бога духовно-благодатні дари – совість, милосердя, страх Божий, любов, які виражає в цінностях моралі, культури, краси, знання. Місце духовності в ієрархічній структурі виховання мабуть найкраще дослідив великий філософ першої половини ХХст. С. Гессен. Визначивши чотири плани буття особистості: біологічний, соціальний, культурний і духовно-благодатний, він співставив їм чотири рівня виховання людини:

– як психофізичного організму;

– як суспільного індивіда;

– як особистості, включеної в культурну традицію;

– як духоносного члена Царства Божого.

Верховним рівнем особистості є саме духовно-благодатний. Якщо ним знехтувати, то решту три – культурний, суспільний та біологічний позбавляються джерела внутрішньої сили та цілісної заданості і перетворюються в деструктивно-руйнівні чинники особистості.

Істинна освіта – це становлення духовного світу дитини (мовою православної аскетики – становлення «серця») на основі критеріїв, даних Богом, а не тільки тіла, розуму чи культурно-естетичних смаків. Школа, даючи знання і допомагаючи дитині вирости розумною, сильною та здоровою, одночасно повина навчити її відрізняти добро від зла, правду від брехні, свободу від вседозволеного служіння гріху.

В який спосіб цього можна досягти?

З однієї сторони «Основи християнської етики» можна викладати з культурологічних позицій – як це робиться зараз. В такому руслі діти знайомляться з історією біблійних подій, з релігійно-культурним достоянням нашого народу, осягають теоретичні основи духовно-моральних цінностей. Тут є можливість, позбувшись конфесійних особливостей і уникнувши міжконфесійних конфліктів, у межах одного підручника скомпілювати вирізки від древнього язичництва до фантазій «Нью-Ейдж» і все це подати в світлі «не ображаючих нікого» релігійних знань.

З іншої: у цьому так жаданому нами світі західної культури на образному європейському просторі викладання релігї в загальносвітніх навчальних закладах здійснюється на конфесійній основі! За віросповідною ознакою формуються групи, у яких заняття по Закону Божому проводить священнослужитель чи катехет відповідної конфесії. Ніхто там не лякається примарами релігійних конфліктів, натомість замість безликого загального уявлення діти отримують конкретну практику релігійного життя у школі.

А з третьої сторони, на своїй землі, у своїй державі, у своєму соціально-культурному просторі ми до сих пір взагалі живемо рудиментарною меншовартістю Православ’я. У школі ми остерігаємось навіть орієнтуватись на православний світогляд, боячись образити представників інших конфесій. Перед законом всі релігії безумовно рівні, але не перед історією власного народу.У європейському законодавстві є визначення «культуро-формуюча релігія». Якщо Православну Віру сьогодні сповідують приблизно 78% жителів України, якщо впродовж тисячолітньої історії вона сформувала наші норми суспільної і особистої моралі, якщо з колиски хрещення Київської Русі беруть свій початок шедеври храмобудівництва, іконопису, хорового співу, якщо із символом хреста на військових знаменах тисячу років захищали цю землю наші воїни – від князя Володимира до сучасної української армії, то невже це все не вартує того, щоб замість безликого релігійного узагальнення формувати у дітях приналежність до православної культури? І не буде це ніяким попранням прав мусульман, іудеїв, протестантів чи атеїстів. Всі, хто живуть на нашій землі, мають право сповідувати будь-яку віру (чи не сповідувати жодної), але мають і обов’язок приобщитись до тієї духовної скарбниці, яка формувала наш народ, нашу культуру.

Шановні учасники нашого зібрання!

Релігія – це не ідеологія, не набір абстрактних уявлень. Релігія – це життя, наповнене духовною силою, яка єдина здатна бути джерелом високоморальних та висококультурних досягнень людини.

Формування цілісного освітньо-виховного процесу на основі об’єднання виховних сил освітньої системи, Церкви і суспільного середовища є тим засобом, який врятує наше суспільство від моральної і світоглядної спустошеності.

Тому хочу побажати, щоб у рамках спільних ініціатив Церкви і системи освіти ми змогли спільними зусиллями дати підростаючому поколінню істинну духовність, добро, вискоморальні норми життя, відданість своїй Батьківщині і непобориме бажання примножити те духовно-національне достояння, яке ввіряється нашим дітям тисячолітнім потенціалом наших предків.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
Share
Tweet
Google+
Попередня стаття
Наступна стаття

Схожі записи

ВСТУПНЕ СЛОВО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО ФЕОДОРА, АРХІЄПИСКОПА КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО І ГОРОДОЦЬКОГО Шановні учасники …

КОНФЕРЕНЦІЯ 2009: “ПРАВОСЛАВ’Я НА ПОДІЛЛІ”

КОНФЕРЕНЦІЯ 2011. ЦЕРКВА І СУЧАСНА МЕДИЦИНА: ЖИТТЯ, ХВОРОБА, СМЕРТЬ, БЕЗСМЕРТЯ

Про автора

Адміністратор

Пошук

  • Popular
  • Recent

Сьогодні в календарі


 

 

Позначки

Різдво Різдво Христове Різдво Христове 2021 автокефалия автокефалія розкол томос томос для україни

Кам'янець-Подільська Єпархія

Українська Православна Церква

Корисні посилання

Храм свв. мчч. Адриана и Наталии

 

Фотолітопис УПЦ

Мітки

Різдво Різдво Христове Різдво Христове 2021 автокефалия автокефалія розкол томос томос для україни

Архіви

  • Січень 2021
  • Листопад 2020
  • Серпень 2020
  • Квітень 2020
  • Березень 2020
  • Лютий 2020
  • Грудень 2019
  • Жовтень 2019
  • Червень 2019
  • Лютий 2019
  • Січень 2019
  • Грудень 2018
  • Листопад 2018
  • Жовтень 2018
  • Вересень 2018
  • Липень 2018
  • Травень 2018
  • Квітень 2018
  • Лютий 2018
Copyright © 2014 - 2021 Кам'янець-Подільська Єпархія
Дизайн та розробка сайту РА MAXIMUM